Рукомиш — село в Бучацькому районі Тернопільської області. Розташоване на правому березі р. Стрипа, за 5 км від райцентру і за 7 км від найближчої залізничної станції Бучач.

Над річкою Стрипа в селі Рукомиш височіють травертинові скелі. Саме ця їх частина перебуває під охороною держави як пам’ятка неживої природи.

Вапнякові скелі-травертини утворилися не в морських, а в континентальних умовах. У товщі цих скель є дві печери, де трапляються скам’янілі рештки фауни. Підземні води розчиняли гірські карбонатні, сульфатні та інші породи (вапняки, гіпси, пісковики) і виносили їх на поверхню. Тут кальцити випадали й осідали, замулюючи і цементуючи рештки рослин та тварин.

Рукомиш монастир

У селі зберігся храм колишнього печерного монастиря (вважають, що перші ченці поселились тут наприкінці XIII століття). А ченці прийшли сюди із Києва і поселились в печерах. В одній жили, а в іншій молились, тут був і вівтар з іконою. З часом на цьому місці виріс монастир, де спочатку перебувало двоє ченців. Згодом їх кількість зросла до восьми. Монастир мав дві церкви: святого Онуфрія та Бориса і Гліба, яка в цей час служила як парафіяльна. Від 1712 року в цьому монастирі замешкали три ченці Василіяни з Бучача.

Коли Микола Потоцький відкрив у Бучачі гімназію, захотів, щоб ченці мешкали в місті. Власник Рукомиша, Тадей Венгерський, не погодився і звів у 1758 р. міцну муровану церкву св. Онуфрія та наділив її доходами.

Часи були неспокійними, тому стіни зробили міцними (у півтора метра завтовшки), а на вікнах встановили виті грати. У бабинці (місці ліворуч, де під час служби стоять жінки) дотепер зберігся вхід до підвалу. Не виключено, що внизу під церквою є поховання.

Рукомиш печерний храм

Печерний храм уособлює Божий гріб, тому тут завжди лежить фігура померлого Христа, а в страсну п’ятницю саме сюди виносять плащаницю для поклоніння. Численні паломники моляться в печерній церкві цілу ніч. Кажуть, ці скелі і молитва у них мають велику оздоровчу силу.

Статуя Св. Онуфрія роботи Іоана Георгія Пінзеля

Головна церковна святиня тут — статуя Св. Онуфрія роботи Іоана Георгія Пінзеля (саме її громада села відмовилась надати для виставки у Луврі у 2012році). Другу половину свого життя скульптор жив у Бучачі, працював у майстерні графа-мецената Миколи Потоцького. Скоріш за все, виконуючи замовлення сільського старости, Пінзель і створив скульптуру відомого й шанованого святого аскета, який понад 20 років провів у печері.

У Мюнхенському музеї зберігається боцеті Св.Онуфрія — невеличка за розмірами (до 12 см) копія цієї роботи.

У часи турецько-татарських набігів та в роки Першої та Другої світових воєн в цих краях тривали кровопролитні бої, і місцеві жителі ховались під величними скелями. Через село проходила лінія фронту. І снаряди туди не долітали, наче їх відводила чиясь незрима рука. Зараз на цьому місці встановлена фігура Матері Божої, яка знаходиться в Гроті печери. Встановлена вона на пожертви однієї з місцевих родин.

Ці гори створюють загадкову атмосферу. Зокрема, на одній горі виступи і западини відтворюють риси людського обличчя.

Рукомиш скельний монастир


Також цікаво дізнатись: