Трапляється, що дитина може вдарити іншу на вулиці, в пісочниці, в садочку. Невже моя дитина – забіяка? – справжній страх і жах багатьох мам.

Тоді малого розбишаку намагаються «ізолювати» або дивляться на нього як на якогось монстрика. Варто дитині зачепити когось, мама, не розбираючись, хапає малюка і примовляє: «вічно ти!», або «чому ти знову…»

Хочете це зупинити?

  1. Припиніть боятися і соромитися своєї дитини.
  2. Дайте відповідь спочатку собі на питання, чому не можна битися, а потім вже починайте говорити з дитиною. Сформулюйте своє правдиве ставлення до цього. Тільки при цьому не забудьте згадати, як часто вам хочеться когось стукнути, і що вам допомагає не робити цього.
  3. Ті діти найчастіше б’ються, чий словниковий запас (особливо в назвах відчуттів та емоцій) дуже обмежений.
  4. Кожного разу при спалахах емоцій кажіть: «Я бачу як ти злишся (боїшся, тривожишся, сердишся). Я розумію тебе». Замість: «Що ти робиш??? Як так можна???».
    Уявляєте жах і розчарування дитини, коли її ж мама не знає, що з нею?! Навчіться говорити про почуття, знаходьте нові слова. Навчіть її словами виражати свій протест і злість. Не в образах, а в культурно-прийнятній формі.
  5. Дитина отримує менше вашої щирої уваги, коли не б’ється. Мами (бабусі, няні) своїх забіяк намагаються «не чіпати»: нехай собі щось робить». А дитині самотньо. Пам’ятайте, у вас має бути багато цікавих спільних справ, які вас обох радуватимуть. Якщо ж будете лукавити – дитина відчуватиме це і злитиметься.
  6. Не перевантажуйте дитину, але й не давайте їй лінуватися. Часто діти б’ються тому, що морально і фізично виснажені.
  7. Дуже добре працюють в цій ситуації арт-практики. Малюйте злість, бійку, радість, гармонію. Ліпіть, клейте, грайте в піску. Дайте дитині більше відчуттів.
  8. Обіймайтесь якомога частіше… Діти часто б’ються тому, що їм фізично не вистачає контакту.

Також цікаво дізнатись: