Василь Попадюк – українець, якого радо приймають у різних країнах світу. Уміє грати на 15 музичних інструментах. Проте саме скрипка – його улюблений інструмент, з яким артист дійсно зріднився. Його гру на скрипці можна слухати вічно. Від 1997 року живе і працює у Канаді. Зараз досить часто навідується в Україну. Тож, ми зустрілись із Василем Попадюком, аби поговорити про його родину та як вдається виховувати трійко доньок?

В Україні свого кохання не знайшли. Зустріли свою долю в далекій Канаді. Як познайомились із Соломією?

Все трапилось спонтанно. Вона підійшла до мене після мого концерту і поцікавилась: «Чи Ви вчите своїх дітей самі?». А у мене ж не було дітей. От так хитро поцікавилась. З того дня ми разом.

Ваша дружина на той час була розлучена з першим чоловіком, і виховувала доньку. Як прихилили до себе дитину?

Я дуже люблю дітей. І вона це відчула. У нас не було жодних проблем. І сьогодні немає. Вона мене одразу добре сприйняла, ми потоваришували. У неї є свій тато, я не намагався, щоб вона мене називала батьком. Мар`яні вже 19-ть, а вона досі мене кличе Ваппі. Коли їй було 9, народилась Софійка, а ще за 5 років – Катруся. Вона стала справжньою старшою сестрою. Дуже допомагає Соломії. Мене ж зараз майже ніколи не буває вдома.

Скоро може познайомити і з бойфрендом….

Вже думаю про це. Готуюсь морально. Бо страшно. Вона мені ще зовсім мала.

Який ви батько, як проводите спільно вільний час?

О, коли я вдома, я як мама. Навіть вкладаю дівчат спати. Катруся ходить на фігурне катання, грає на фортепіано, Софія займається гімнастикою, поглиблено вивчає математику, також грає на фортепіано. То в нас не так багато часу на спільний відпочинок. Ми більше проводимо час разом саме влітку, коли відпочиваємо разом. Любимо мандрувати. Їздимо на озера. Взагалі я балую дівчат. А Соломія – строга мама. Вона тримає порядок, встановлює правила, потім приходжу я, і все… правил не існує. Я їм дозволяю все. Телевізор дивитись – добре, комп`ютер – так комп`ютер. Я не можу бути з ними строгим. Готую їм сніданки, обіди. До речі, я непогано куховарю. І навіть брав участь у телевізійних кулінарних шоу. Ділюсь фірмовим рецептом:

М’ясо по – французьки

Мариную м’ясо у помідорах і лимонному соці. Нарізаю цибулю. Добре все вимішую. На годину ставлю в холодильник. Окремо обсмажую цибулю, потім легенько присмажую м`ясо. Нарізаю кільцями картоплю. Викладаю шарами – цибуля, м`ясо, картопля….. заливаю це сумішшю із сметаною і майонезом, все солю. Зверху натираю сиром. І вкладаю в духовку на годину. Смачного.

Маєте з доньками свої таємниці?

Перед сном обов`язково розповідаю історії. Це не традиційні казки. Це такі собі смішні оповідки про них самих.

Ви вже згадали, що доньки мають уроки гри на фортепіано. Готуєте нове покоління музикантів? І чи самі з ними займаєтесь?

Я й не прагну зробити з них професійних піаністок. Це просто для розвитку, для розширення світогляду, відчуття музики. Але не більше. Ніколи не буду примушувати займатись тим, що не подобається. Катруся, наприклад, часто змінює свої плани: то хоче бути поваром, то pop-star. Софійка поки хоче бути лікарем. Побачимо. А займаються вони із вчителем. Я не можу їх вчити. Тато – це найгірший вчитель. Я вже одне фортепіано розламав, коли з ними займався. Тому зарікся. Нехай їх вчить хтось інший. Уже й просили мене дати кілька уроків із гри на скрипці. Я не хочу бути з ними злим.

На вашу думку, що найважливіше для розвитку дівчинки?

Це – гімнастика, балет, музичний розвиток. Старша Мар`яна у нас театралка. Вона грає на кларнеті, на скрипці, фортепіано. Читає Мольєра в оригіналі, грає у французькому театрі. Вона і в балетну школу ходила. Я відвідував концерти, в яких вона брала участь. Нещодавно побачив її у театральній постановці. І не впізнав. Просто був шокований. Побачив її зовсім дорослою. А для мене вона ще та маленька Мар`янка, а вже – ні. Виросла.

Чи караєте за погані оцінки?

Відмінні оцінки мотивуємо подарунками, купуємо бажане, ходимо в кафе. А за погані оцінки ніколи не сварю. Кажу: «Ти ж знаєш, що потрібно вчитись. Ти ж не хочеш бути в житті на останніх ролях». Але я м`який. За годину відходжу, і дівчата можуть мене «розкрутити» на подарунки.

А які подарунки роблять татові?

Катруся малює мої портрети. В школі щось ліплять із пластиліну.
Софійка у французькій школі робила презентацію про мене. Мені це було дуже приємно. Кожен учень представляв свого кумира. Виявляється, для Софійки кумир – тато. Скачала з Ютуба відео, познаходила мої дитячі фотографії, біографію скачала з Інтернету. Це був справжній сюрприз. Дуже приємний подарунок.

Чи були присутні на пологах?

Я двічі був, але коли наставав той момент, я просто вилітав у коридор. У цьому плані я – радянський чоловік. Але народження дітей – це неймовірне чудо. І заколисував своїх малих на плечі. Що Софійка так засинала, що й Катруся заспокоювалась у мене на руках. А раз заколисував Софійку у візочку – і написав для неї колискову.

Як вибирали імена для доньок?

У них подвійні імена. Софія–Галина, Катерина-Юстина. Софія – бо моя баба Софія. Галина – мама Соломії. Катерина і Юстина – це були бабусі Соломії.

Знаю, що вже привозили дітей в Україну.

Так, були в Україні. Наприкінці зими 2014 року. Їм було дуже цікаво. Незвично. Правда, не сподобалось, що hot chocolate – це не те саме, що в Канаді. Це какао. Зайшли в ліфт… і одразу запитали: «Коли ми їдемо додому?» Так там трусило…Їздили в Карпати, катались на конях – і це їм найбільше сподобалось.

Зберігаєте українську як мову сімейного спілкування?

Вдома говоримо саме українською. Буває, що говорю до них українською, а вони відповідають англійською, в школі навчаються французькою. Для канадців важливо знати дві мови.

Фото надано Василем Попадюком.


Також цікаво дізнатись: