Меню Закрити

Уроки карантину для батьків

Для здорових дітей карантин – бажаний сюрприз, для вчителів і батьків – додатковий клопіт. Вчителів хвилює те, що діти тільки розгойдалися, тепер темп втрачений і поки невідомо, скільки карантин протриває, і за рахунок яких годин наздоганяти навчальний план.

Головні занепокоєння батьків стосуються двох аспектів: безпека перебування дитини вдома, а також процес і якість проведення часу, якщо вся родина на роботі.

Одна з проблем, з якою все менше батьків здатні впоратись – це схильність дітей, залишаючись вдома, ув’язати в комп’ютерних розвагах. І якщо час канікул дорослі схильні планувати заздалегідь, то карантин створює всі умови, щоб «підвиснути у віртуалі».

Хлопчик друкує на комп'ютері, якого тягнуть за рукуУ цьому тексті я поділюсь деякими спостереженнями за дітьми, які перебувають «поза шкільними рамками», і запропоную батькам прості прийоми як налагодити режим перебування дітей вдома, аби вони залишалися в «інтелектуальному тонусі».

Ідеї, якими я ділюсь, в своїй основі містять досвід хоумскулінгу двох молодших школярів протягом року. У процесі такої форми отримання освіти як домашнє навчання, батьки беруть повну відповідальність за організацію процесу навчання вдома. Тому проблеми, з якими стикаються багато батьків школярів під час карантину (нудьга, тиняння без діла, застрягання у «віртуалі» і т.д.) нам добре знайомі.

Мені допомагав впоратись з організацією процесу спеціальний софт, в який закладався розклад на день. Але інші батьки знаходять і більш прості способи самоорганізації.

При правильній організації навчального процесу та тісному емоційному контакті батьків з дитиною карантин може стати приводом краще відчути навчальні навички своєї дитини і допомогти їй розвинути такі риси характеру: самостійність, відповідальність, здатність до планування та управління своїм часом, емоційно-вольову саморегуляцію.

Слід пам’ятати: за процес і якість проведення часу дитини відповідає ДОРОСЛИЙ.

Жінка допомагає хлопчику з завданням

У своїй роботі «Праця в її психічному і виховному значенні» один з найвидатніших педагогів XXI століття Костянтин Дмитрович Ушинський писав: «Більш за все необхідно, щоб для вихованця зробилося неможливим те лакейське проведення часу, коли людина залишається без роботи в руках, без думки в голові, адже в ці хвилини псуються голова, серце, моральність».

З тих пір багато води витекло, але принцип залишився тим самим: дорослий відповідає за якість проведеного часу, організовує і спрямовує діяльність дитини.

Під час карантину, якщо вчитель не створив віртуальний клас і не підтримує навчальний темп в режимі online, за якість проведення часу дитини відповідає сім’я.

Сама не з чуток знаю, що саме усвідомлення цього принципу може викликати спротив у батьків. Після робочого дня в зимові сонні вечори у нас часто не вистачає сил аби займатись із дітьми.

Тим не менш важливо розуміти, що будь-яка дитина, а особливо молодший школяр, потребує того, щоб його увага була спрямована авторитетним дорослим (а не однолітками) на те, що для нього корисно і відповідає віку (до слова, ступінь і способи опору – хороший маркер для вимірювання батьківського авторитету і ступеня впливу на дитину).

Згідно з дослідженнями автора теорії прихильності Джона Боулбі і його послідовника психолога Гордона Ньюфелда, «однією з головних проблем віртуальної близькості є те, що вона відсторонює дітей від присутніх в їхньому житті дорослих, замінюючи їх ровесниками. Явище орієнтації на ровесників насправді передувало технологічній революції, підготувавши грунт для нинішнього засилля електронних засобів комунікації. Коли діти орієнтовані на ровесників, вони воліють проводити час з ними, а не з дорослими, які за них відповідають. Хоча орієнтація на ровесників досить звичайна для сучасного суспільства, це явище “загубленої” прихильності абсолютно суперечить умовам, необхідним для людського розвитку, що призводить до масової затримки розвитку.

Це саме те, що виявляють наші дослідження, – багато сучасних дітей і підлітків не дорослішають у міру зростання. Епідемія незрілості поширюється.

Дитячий мозок і свідомість формуються під впливом тих видів діяльності, в які ми найчастіше залучаємося.

Віддавати розвиток своєї дитини на відкуп розробникам комп’ютерних ігор чи ні – це ВИБІР батьків.

Процес навчання, пов’язаний з тренуванням пам’яті, уваги, мислення, волі, тіла і є тренуванням нашого мозку. Це стосується як навчального, так і канікулярного і «карантинного» часу. І, так, це йде в розріз зі звичним для багатьох дітей «законним правом відпочити» будь-якими доступними способами.

Малюнок людської голови з різнокольоровими кулькамиТут немає нічого ціннішого, ніж усвідомлений погляд батьків. На думку Деніела Сігела, професора психіатрії медичної школи Univesity of California, всесвітньо відомого фахівця у царині дитячої, підліткової та дорослої психоневрології, все, що відбувається з дитиною, впливає на те, як розвивається її мозок.

Існує велике поле наукових даних про нейропластичність, які підтримують ту точку зору, що батьки можуть напряму формувати мозок своєї дитини в процесі його росту і розвитку, пропонуючи відповідний досвід переживань. Наприклад, час, проведений за екраном – комп’ютерними іграми, телевізором і в соціальних мережах – змушує мозок певним чином «монтуватись».

Якщо ми все життя підтримуємо мозок в тонусі, забезпечуючи собі посильні фізичні та розумові навантаження, наш мозок і тіло схильні довше залишатися здоровими, а розум ясним.

Я постійно повторюю цей принцип своїм дітям: «Твоє майбутнє залежить від того, наскільки наполегливо ти створюєш можливості для тренування свого мозку (а з ним і навичок, компетенцій, якостей характеру)». За теперішньої максимальної динаміки змін запорукою успіху стає усвідомлене використання нашого часу та енергії.

Пропоную Вашій увазі кілька простих прийомів, що дозволять родині з користю використати час карантину:

1. Скласти кілька простих правил і обумовити разом з дитиною наслідки їх невиконання.

Наприклад, проводити за комп’ютером і телевізором не більше 2-3 годин на день (враховуючи і час на навчання), підтримувати кімнату в порядку, лягати в ліжко не пізніше обумовленого часу.

Наявність елементарних «правил нашого будинку» корисно завжди. Батькам це допомагає підтримувати порядок і сприятливу атмосферу, а дитині розуміти, що від неї очікують і тому відчувати себе впевненіше.

Пам’ятайте: правила слід встановлювати тільки тоді, якщо їх виконання можна проконтролювати і в разі невиконання одразу ж мати зворотний зв’язок.

2. Напередодні увечері або вранці допомогти дитині спланувати наступний день.

Навичці планувати свій час можна навчити навіть першокласника, хоча часові та просторові уявлення дитини змінюються в міру дорослішання – що молодший школяр, то складніше йому утримувати концентрацію уваги на своєму плані. Тому частіше потрапляє в ментальні пастки, тож більше потребує контролю з боку дорослого.

До слова, у США набирає популярність чудова програма для дошкільнят і молодших школярів «Інструменти мислення» (Tools of the mind). Метод був розроблений на основі теорії Виготського доктором Оленою Бодровою і Деборою Леонг. Метод дає приголомшливі результати з розвитку iq і обдарованості, його рекомендують Бюро розвитку освіти UNESCO і UNICEF.

Чоловік та дитина, ЮНЕСКО, ЮНІСЕВ

На відміну від традиційних методик розвитку інтелекту, націлених на раннє заучування і маніпулювання цифрами та літерами, метод розрахований на розвиток в дітях здібностей, пов’язаних з роботою префронтальної кори головного мозку.
Префронтальна кора відповідає за здатність до концентрації уваги, контролю за своїми імпульсами, емоційно-вольової саморегуляції.

Малюнок людського мозку

Одним із прийомів, яким користуються вихователі та вчителі в «Інструментах мислення» – це планування дітьми майбутньої гри або майбутнього дня. Навіть 3-річні діти, які ще зовсім не вміють писати, малюють послідовність своїх дій і в процесі гри звіряються з планом.

3. Увечері обговоріть з дитиною не тільки підсумки дня і досягнуті результати, а й наскільки послідовно вона дотримувалась свого плану.

Важливо допомогти дитині усвідомити головні «ментальні пастки» (у кожної дитини і дорослого вони свої) і в майбутньому бути більш уважною до імпульсів. Щоб допомогти дитині увійти в ритм роботи над якимось завданням може знадобитись пісочний годинник.

Можна також попросити дитину вести «емоційний щоденник» – тобто записувати або замальовувати свої емоції залежно від того, як просувається виконання завдань.
Відзначати успіхи або невдачі.

СмайлікіНе страшно, якщо дитина відволіклась або відійшла від плану. Найголовніше – бути уважним і помітити (я називаю це «зловити себе за хвіст» :).

4. Час Ч: читати, читати і ще раз читати.

Через загальну завантаженість і тиск масової культури відео-розваг у наших дітей залишається все менше часу на читання. Нині читаюча дитина – велика рідкість.
При відповідній підтримці батьків час карантину можна використати для прочитання необхідних книг.

Дівчинка читає на диваніДаєте завдання прочитати певну кількість сторінок протягом дня, а ввечері коротко обговоріть прочитане. Бажано, щоб твір був вам знайомий.

Сама багато уваги приділяю формуванню «літературного раціону» своїх дітей, і дуже рекомендую робити це всім батькам.

Книги, які прочитали в дитинстві ви, а потім і ваші діти, а також фільми, які ви подивилися разом, формують вашу загальну внутрішньосімейну культуру і мову спілкування. Характери і приклади поведінки персонажів можна використовувати для формування в дитині емоційного інтелекту і сильних рис характеру, посилаючись на його улюблених героїв.

Батьки можуть заглибитися в список літератури, запропонований школою, або попрацювати над своїм.

Для дошкільнят і молодших школярів альтернативою комп’ютерним розвагам можуть бути аудіоказки.

Щастя Вам і Вашим дітям!


Перелік улюблених книг, на які опиралась при підготовці цього матеріалу:

  1. Деніел Сігель «Виховання з розумом. 12 революційних стратегій розвитку мозку вашої дитини »
  2. Гордон Ньюфелд «Не втрачайте своїх дітей»
  3. Пол Таф «Як діти домагаються успіху»

Також цікаво дізнатись:

© 2017 Лелеченя.Info. Усі права захищені. Використання матеріалів порталу лише за умови посилання на «Лелеченя.Info».