Не знаю, як ви, а я під настрій просто обожнюю смачне художнє чтиво. Читана-перечитана, покреслена і майже вивчена напам’ять, коло ліжка постійно лежить книга «Під сонцем Тоскани» Пітера Мейєса. Не буду переказувати сюжет, лиш скажу, що історія про те, як родина залишає місто, кар’єру, купує закинутий будинок в італійській сільській глибинці і починає працювати. А разом з цим – і врешті жити на повні груди.

Вони ремонтують будинок, розбирають смітник і звалище, вони вручну збирають оливки зі 117-ти дерев і мигдаль з 20-ти, відкривають для себе граппу і просекко, «присідають» на ручетту і горгонзолу, починають розуміти сенс панцанелли, а аромат свіжосмажених порчетте на суботньому базарі Кортони пахне мені аж до Києва. Я ж разом з ними, сторінка за сторінкою, працюю в саду, наймаю робітників, відчищаю стару мідну миску, в якій восени можна буде зробити грушеве чатні. З новими мешканцями Брамасоля я готую пасту з цукіні, помідорами і базиліком, інжир у медовому соусі, вчуся пекти печиво до вінсанто. Я мрію мати таку ж терасу, з дерева і під деревом, де за кавою і книгою чи новим блогом, в компанії ретривера, буду зустрічати ранки поки всі сплять…

На сторінках я також зустрічаю «пінолату» – знаменитий італійський «бабусин пиріг». Сеньйор Мартіні розказує, як правильно розбити чорні маслянисті горішки сосни-пінії (на які також полюють і білки), і нагадує про цей традиційний закритий пиріг із пісочного тіста і запашного заварного крему в начинці. Я зваблююсь, але навіть не мрію знайти пінієві горішки в Києві, тому заміняю їх на кедрові (експерти кажуть, що різниця лиш у розмірі і формі, а смак однаковий). Вперше я печу пінолату за рецептом відомої блогерки, «італійської невістки», і вона мені не подобається, бо надзвичайно великим є перепад між надтвердим тістом і кремом.

Печу другий раз і беру з собою в дорогу в гості. Добре що запакований, пиріг падає з полиці у маршрутці, якою я їду, перетворюючись просто у блістері в кашу-малашу. Але я не здаюся і, врахувавши перші недоліки, печу втретє. Печу на ніч, даю «схопитися» на холоді, і несу на роботу пригостити колег. Перший шматок пробую сама. Крихке пісочне тісто ідеально тримає форму, але в роті миттєво розпадається на солодкий пісок. Заварний крем, з додаванням квіткового меду, тертого мигдалю і смажених кедрових горішків, напрочуд ніжний. У поєднанні з запеченою скоринкою (бо ж пиріг «закритий») та чашкою еспресо ти розумієш, чому сеньйор Мартіні сказав «Бездоганно!».

Спробуйте й ви. Це легка робота і надважка артилерія для тих, кого ви любите, і кому хочете дарувати свою турботу.

Отже,

Тісто:

  • 100 гр. пом’якшеного при кімнатній температурі вершкового масла,
  • 100 гр. цукрової пудри,
  • 2 яєчні жовтки (в цьому й секрет – не жлобіться як італійці, білки до тіста не кладіть, краще зробіть з них меренги),
  • цедра 1 лимона,
  • 0,5 ч. л. розпушувача,
  • 250 гр. борошна.

Замісіть тісто, розділіть його на 2/3 і 1/3, загорніть у плівку і покладіть в холодильник на 2 години.

Тим часом приготуйте крем:

  • в мисці вінчиком збийте в пишну масу 5 яєчних жовтків, 80 гр. цукру та 1 ст. л. борошна.
  • в іншій посудині тим часом доведіть до кипіння 0,5 л. молока.
  • тільки молоко закипить, влийте його тонкою цівкою у жовтково-цукрову масу, постійно поміщуючи, досить інтенсивно, протягом 1 хв. Таким чином ми заварюємо борошно. Потім всю цю масу поверніть на вогонь, і не залишаючи ні на секунду, теж постійно помішуючи, доведіть крем до загустіння. Зніміть з вогню. (Увага! Тут важливо не міняти послідовність: молоко вливати у суміш).
  • Додайте 1 ст. л. молотого (натертого на дрібній терці) мигдалю та 1 ст. л. меду.
  • Дайте крему гарно вистигнути.
  • У холодний (в гарячому вони можуть стати м’якими) додайте 2 ст. л. кедрових горішків.

Збирання:

  • Нагрійте духовку до 170 градусів.
  • Круглу форму (діаметром 26-28 см) змажте щедро вершковим маслом, або краще – застеліть пергаментним папером хорошої якості, роблячи і «бортики» також.
  • Дістаньте з холодильника більшу частину тіста. Розкачайте його тонко, між двома шарами плівки чи поліетиленового пакету, щоб вистачило на всю форму, розподіліть по формі, зробивши «бортики». Зробіть виделкою рясно проколи.
  • Так само, між плівкою, розкачайте меншу частину тіста.
  • Викладіть у форму на тісто заварний крем, накрийте його іншою частиною тіста, і з’єднайте краї двох шарів тіста так, щоб між ними не було проміжків.Тісто для тосканської пінолати
  •  Поверхню наколіть густо виделкою (це важливо, бо від нагрівання крем буде парувати і випускати вологу, і коли не буде дірочок для виходу пари, верх може деформуватися), змажте збитим білком і посипте жменею кедрових горішків.
  • Пекти пиріг 40-50 хв, залежно від потужності вашої духовки.
  • Рум’яному пирогу дати охолонути протягом кількох годин, краще залишити звечора на ніч, щоб крем схопився і пиріг був придатним для естетичного нарізання.

Шматки тосканської піналати

Смакуйте!


Також цікаво дізнатись: