На першу мандрівку хочу запросити вас в маленький музей в центрі Києва, розташований в квартирі, який особисто для мене є надзвичайно дорогим, оскільки саме тут свого часу починалась моя музейна робота. І найголовніший висновок, який я зробила через 2 роки: для того, щоб бути активним і цікавим – великі площі не потрібні. Бо головне – любити свою роботу і робити все щиро та від душі.

Мова піде про Літературно-меморіальний музей-квартиру Павла Тичини в Києві.

Це музей не лише геніального поета-символіста і перекладача – за життя Тичина займав досить високі державні посади, був і Головою Верховної Ради УРСР, депутатом, Міністром освіти. І в музей варто прийти хоча б заради того, щоб порівняти нинішній і минулий рівень життя чиновників, щоб побачити Людину на тлі епохи, Поета, який попри все залишався Людиною.

Під час музейної екскурсії розбиваються міфи, спадає офіціоз, і перед нами постає чоловік, який пізнав багато болю і випробувань, геній, що володів 20-ма іноземними мовами. У важкі 1930-ті роки він допомагав своїй першій вчительці грошима, адже саме їй завдячував отриманою освітою. У 1950-ті здивував старійшин радянського художнього слова, які аплодували йому стоячи, коли він виголосив свою промову вірменською мовою. На надмогильному пам’ятнику своєї тещі він написав своє прізвище – такими були стосунки зятя з жінкою, що замінила йому матір.

Все життя поряд з його столом висів портрет Кирила Стеценка у формі офіцера армії УНР, друга і побратима, вбитого владою. А в своїй бібліотеці він приховував книги тих, кого ми сьогодні називаємо діячами «Розстріляного Відродження», з ким він працював і переживав ті складні, небезпечні і романтичні 1920-ті. В історії музею, мабуть, не було жодного відвідувача, який би не стримував сльози, слухаючи зворушливі історії про те, як Тичина комплектував власним коштом сільські бібліотеки, як опікувався школою для талановитих дітей з сільської місцевості, як подарував форму для вихованців сільської школи. Після екскурсії в цьому музеї голова не паморочиться від цифр чи дат – ти ловиш себе на думці, що хочеш повертатися в оселю, де живуть люди, ще і ще.

Цей музей затишний і комфортний від самого порогу. І заключається це у дрібницях на зразок зручного розташування неподалік від двох ліній метро, у наявності парковки для автомобіля, у можливості розрахуватися за послуги через POS-термінал. У цьому музеї завжди пахне кавою, яка смакує з фірмовим музейним шоколадом. А наявність вільного доступу до Wi-Fi надає можливість перебувати в музейному просторі «Двокрапка» необмежений час і ніхто не буде подавати вам речі одразу після завершення огляду.

Йдучи до музею, не забувайте про дітей. Поки ви будете слухати екскурсію, вони зможуть навчитися писати чорнилом і пером, віршувати за допомогою літер з печива, виготовлять листівку чи записник, навчаться вчити і писати вірші, а також малювати музику.

Якщо ж ви маєте особливих гостей, яких прагнете здивувати, раджу вам опцію «Дружня бесіда» – завершити огляд квартири-музею ви зможете за меморіальним столом у вітальні Поета, де за чаєм із концептуальними цукерками ви зможете насолодитися атмосферою затишку.

Чаювання в музеї Тичини

Не марнуйте вихідні перед комп’ютером чи на канапі. Життя таке коротке, а цікавих музеїв ще так багато…

Тож, гарного Вам відпочинку і буду страшенно вдячна за відгуки!


Адреса музею: м. Київ, вул. Терещенківська, 5, кв. 1,3, ст. м. Театральна
Телефон для довідок: (044) 234-43-27
Графік роботи: вівторок-п’ятниця (9.00–17.00), субота-неділя (11.00-19.00)
Сайт музею: http://www.tychyna.com


Також цікаво дізнатись: