Ви успішно подолали всі перепони та стерпіли муки, пов’язані з визначенням стану вашого здоров’я, або ж, навпаки, ви відклали візит до лікаря і почали спроби завагітніти. Перший місяць – марно. Другий місяць – марно. Третій місяць – вагітності немає. І раптом крик душі: «Пробі, я безплідна!»

Я на рік отримую сотні листів із такими «криками душі».

Безпліддям називається відсутність вагітності протягом року НЕЗАХИЩЕНОГО РЕГУЛЯРНОГО статевого життя.

Зауважте: для зачаття дитини необхідні певні фактори – період часу(1) і регулярні статеві акти(2) без будь-яких протизаплідних засобів(3) протягом усього року спроб зачаття. Але в основному ці три важливі умови не виконуються, а острах бути безплідною посилюється.

Чому саме рік, і чи підходить він усім сімейним парам?

Зачаття дитини – вельми комплексний процес. Оскільки яйцеклітина здатна до запліднення всього лише добу, а часом і менше, то треба «поцілити в яблучко» протягом одного місячного циклу. Лікарі-вчені стверджують, що в молодої здорової сімейної пари на зачаття дитини йде приблизно від 4 до 6 місяців регулярних незахищених статевих актів. Це не означає, що неможливо завагітніти «з першого разу», і, навпаки, у деяких здорових пар період зачаття може тривати до двох років.

Тож, час – умова перша. Друга умова – регулярне статеве життя.

Найоптимальніший режим для зачаття дитини – один статевий акт кожні 2-3 дні, особливо на середині циклу чи в період, близький до овуляції. Такий режим потрібен, перш за все, для належної якості сперми. Що частіше чи зрідка секс, то гірша заплідна якість сперми. Важливо також, аби статеві акти відбувалися в піхву (традиційний секс). Оральний та анальний секс до появи дітей не призводять.

Чи завжди треба чекати аж рік? Перш, ніж відповісти, хочу сказати вам дуже серйозні та важливі слова: ніколи не чекайте на безпліддя в кінці року! На жаль, іще не почавши планувати вагітність, чимало жінок налаштовуються на негативний результат, створюючи проблеми штучно, приміряючи ярлик безпліддя завчасно. Зрештою, вони так звикають до ролі «безплідної жертви», що через 9-12 місяців приходять у сльозах до лікаря та кажуть: «Я так і знала, що я безплідна! Я завше цього побоювалася! Я відчувала, що саме так все закінчиться!». Власне, а як мало все закінчитися, коли на цьому постійно акцентували увагу?

Лікар опитує жінку

Найгірше, що протягом цього року багато жінок бігали по УЗД кілька разів на місяць, купували по 5-6 тестів на вагітність і робили їх іще до того, як повинна була бути менструація, не виходили з кабінетів лікарів. Скажіть, у таких умовах штучно створеного стресу може відбутися нормальне зачаття? А скільки історій довелося мені вислухати про «муштру» своїх партнерів: «Цього дня до мене не підходь, цього дня ми спати не будемо, а от тепер я вирахувала, все – давай хутенько працюй, запліднюй мене, бо я знову через тебе не завагітнію!»

Таїнство зачаття не зносить метушні, поспіху, нервування, острахів – усе негативне позначається на отриманні негативного результату. Те саме можна сказати і про збереження вагітності: коли ви зі страхом чекаєте на викидень і втрату вагітності, ви неодмінно отримаєте те, на що чекаєте.

Чекати не більше півроку треба, коли жінка чи чоловік точно знають, що їх захворювання чи стан репродуктивної системи є фактором безпліддя. Наприклад, якщо чоловік зазнав серйозної травми чи операції в області статевого члена, мошонки, простати, то його репродуктивну функцію необхідно перевірити, не дочекавшись кінця року спроб зачаття. Якщо в жінки видалені маткові труби, були операції на матці та яєчниках, наявні якісь вади розвитку статевої системи, про які вона знає, то чекати рік теж немає сенсу. Не варто зволікати й у випадку відсутності місячних циклів чи менструацій, що відбуваються менше, ніж кожні 40 днів. Є низка хромосомних і генетичних захворювань, які можуть супроводжуватися безпліддям чи складнощами в зачатті дитини, і зазвичай про них багато жінок і чоловіків знають завчасно.

Третя умова – відсутність будь-якого захисту від вагітності. Саме цю умову теж не виконують багато сімейних пар, найчастіше, з необізнаності. До мене зверталися жінки зі скаргами, що протягом року вони не могли завагітніти, і вже все перевірили, і лікувалися, а лікарі так і не знають причини безпліддя. На такий виклад може «клюнути» не один лікар, що намагається допомогти «бідолашній» жінці. Та раптом зринає логічне питання: ви рік не можете завагітніти, дарма, що вже пройшли діагностування та лікування, що тривало мінімум кілька місяців, коли не цілий рік. То коли ж можна було завагітніти на фоні нескінченних походів у поліклініки та лабораторії, і прийому різних медикаментів? А що найчастіше призначають лікарі? Гормональні контрацептиви. «Ось, урегулюємо менструальний цикл, тому мінімум три місяці ви повинні приймати гормональні контрацептиви». «У вас дещо зависокий рівень чоловічого статевого гормону, тому будемо його знижувати». «УЗД показує, що у вас синдром полікістозних яєчників, тому приймайте контрацептиви не менше року».

Жінка тримає в руках коробочку протизаплідними таблеткамиКоли починаєш розмовляти з такими жінками та з’ясовувати, як проводили діагностику їхніх проблем чи «безпліддя», то найчастіше виявляється, що вона не проводилася правильно. Визначили рівень гормонів (і не завжди правильно), зробили ТОРЧ-тест (і, о жах, знайшли стільки небезпечних прихованих інфекцій) і провели УЗД (і знайшли полікістоз, ендометріоз чи ще якусь модну біду), а отже, тут-таки призначили лікування – гормони, гормони, і знову гормони, і плюс гору антибіотиків і противірусних препаратів, аби вбити все одразу. Ясна річ, на фоні гормональної контрацепції про вагітність не може бути й мови. Замість наблизити вас до моменту вагітності, вас відсунули на кілька місяців від цього моменту. І ось чуєш від жінок: приймала таблетки, місячні цикли були день у день, кожні 28 днів, але не завагітніла. По-перше, це були не ваші природні місячні цикли, а штучно створені, регулярні маткові кровотечі. По-друге, протизаплідні засоби для того й створені, щоби запобігати вагітності. Вони не допомагають урегулювати природні менструальні цикли, протягом яких дозріває повноцінна яйцеклітина. Вони не призводять до зачаття.

Використання низки піхвових лубрикантів (зволожувачів) може знижувати якість сперми, яка потрапляє в піхву, тому важливо це враховувати і не користуватися ними на середині циклу, коли шанс зачати дитину найвищий. Деякі медикаменти можуть змінювати якість яйцеклітин і сперматозоїдів, тому в періоди лікування більшості недуг планування вагітності необхідно відкласти, або обговорити з лікарем, чи можна вагітніти на фоні прийому призначених медикаментів.

Коли йдеться про рік планування вагітності, то для більшості сімейних пар цього періоду достатньо для зачаття дитини. Якщо ви не досягли бажаного результату протягом року регулярного статевого життя (не раз на місяць і не щодня), то по виключенні всіх штучно створених чинників, які не можуть призвести до зачаття, є сенс звернутися до лікаря.

У випадку підозри на безпліддя, рекомендую вам звернутися безпосередньо до спеціаліста з питань безпліддя або в клініку лікування безпліддя. Незважаючи на багаторічний досвід, лікарі-гінекологи в основному далекі від питань сучасної репродуктивної медицини, яка займається діагностикою та лікуванням безпліддя. Існує спеціальна схема обстеження сімейної пари, у якої є підозри на безпліддя.

Відвідування недосвідчених у цій справі лікарів може завершитися гайнуванням від кількох місяців до кількох років вашого життя, та й фінансів теж.

Важливо також розуміти, що проблема безпліддя – це проблема сімейної пари, а не жінки, тому на перший прийом до лікаря потрібно йти обом – і жінці, й чоловікові. На жаль, суто традиційно й цілком необґрунтовано вважають, ніби безплідна завжди жінка, а не чоловік. Таке хибне судження почасти вкорінюють у жінці родичі чоловіка, і, що найгірше, самі лікарі.

Лікар показує молодій сімейній парі медикаменти

Зрозуміло, що чоловік усього лише донор чоловічих статевих клітин, і його завдання – залишити сперму в жіночій піхві, однак статистика показує, що значний відсоток чоловіків не мають дітей саме через неякісну сперму або відсутність у ній чоловічих статевих клітин.

Часто доводиться слухати, що жінка згодна проходити будь-яке обстеження, з голови до ніг, зсередині назовні, а ось чоловік не хоче, і його навіть києм не загониш до кабінету лікаря на обстеження. Не хоче, і все. Так, може, йому взагалі не потрібні діти, коли в нього є упертість і небажання допомогти собі, своїй сім’ї, в зачатті та народженні дітей? То, може, й не варто далі жити з чоловіком, який байдужий до бажання жінки мати дітей? Як хтось із вас потрапив у таку ситуацію, замисліться над тим, наскільки ваш шлюб, цивільний чи офіційний, міцний.

Ще раз нагадаю – підготовка до вагітності завжди має починатися із взаємної згоди чоловіка та жінки мати дітей, і якщо виникнуть проблеми на шляху до народження дитини, подружжя повинне брати участь у їх вирішенні РАЗОМ.


Також цікаво дізнатись: