Ви рахували, скільки разів за день говорите своїй дитині «не можна»? Чи завжди ваші заборони виправдані? Що можна дозволяти дитині, а що – не варто. Як окреслити для дитини межі дозволеного. Коли говорити дитині “ні” та “не можна”. І говорити так, щоб дитина “почула” Вас!
Все про заборони, як метод виховання, ми спілкувались в групі “ПРОСТІР РОДИННИХ ПОРАД”  Експерт: практикуючий психолог Наталія Простун


У мене син, 1 рік 2 місяці. Знає, що в не можна чіпати ручки на плиті та розетки, пальчиком свариться “ну-ну-ну” і продовжує… Забираю, переключаю увагу, та іноді нерви здають і підвищую голос. Як краще пояснювати?

Наталя Простун Дитині цього віку все цікаво, тому вона і порушує заборони, їй хочеться пізнавати світ, бо він такий цікавий і новий для неї. І тому дитина сердиться, коли ми надаємо багато заборон.. Ніби протестує. Щодо небезпеки: дитині потрібно пояснювати і послідовно слідувати кордонам, які ми встановили, поки вона не зрозуміє їх. Бути терплячими і послідовними. Дитині в такому віці ще важко зрозуміти небезпеку, і батькам потрібно створити простір, де їй безпечно. Мають бути заглушки на розетках,.. і щоб дитина менше крутилася біля гарячої плити.. І все пояснювати і занадто не акцентувати увагу.. І не зловживати заборонами – “Не чіпай”, “не бери”, “не роби”.. Бо такими заборонами ми “притупляємо” пізнавальний інтерес. Успіхів вам у вихованні)


Знаю такі випадки, що інколи мами дають можливість дитині впасти, щоб та відчула біль, а не по 100 разів казати – не лізь …., звичайно не йдеться про пальці в розетку…

Наталя Простун Одна мама (з мого досвіду) заборонила лізти в розетку своїй дитині і не пояснила “чому”.. Дитина зацікавилась і хотіла знайти для себе пояснення та зрозуміти, чому мама заборонила (пізнавальний інтерес) і всунула спицю.. Добре, що все добре закінчилось.. Пояснення дуже важливі, навіть по 100 разів.


Ще потрібна порада, як спустити мамі пару, адже вона робить вдома багато справ, і на 100-те зауваження може не стриматись, і попа буде червоною….. або сусіди почують, що ж то за дитина така, що нічого не розуміє….

Наталя Простун Мама може бути втомленою і може сердитись.. Але мама доросла і відповідає за свої почуття та дії перед дитиною.. Биття по “попі”, це – приниження, а тіло має пам’ять і фіксує це приниження. Дитина може бути розгубленою і не розуміти, що вона таке зробила.. І вона навчається так само робити, бити маму.. або когось іншого в садочку.. Навчається так впоратись зі своїм гнівом, як мама. Також рекомендую мамам знаходити час для себе. Це – ліки. Відпочивати час від часу від дитини. Хай татусь позаймається, або дідусь з бабусею, а мамі в кіно чи театр))), або легкий та приємний шопінг))


Помічаю за собою, що інколи дуже серйозна з донькою (їй майже 6 років). Не кривляйся, не розкидай свої іграшки, не плач….. як не говорити із цією ненависною “не”, а говорити без критики? Бо бачу, що не допомагає, а я стаю якимось ментором.

Наталя Простун Дитині важко бути не дитиною в 6 років)).. Вона хоче мати право бути собою, а це і бешкетувати, і розкидати іграшки.. і плакати.. На таку заборону, в якій ховається критика і незадоволення поведінкою дитини, дитина часто реагує злістю, а інколи й замикається, а потім і в житті так обходиться з собою. Дуже важко бути постійно незадоволеним собою.. Внутрішній критик, як монстр, виростає у великих об’ємах (зі слів батьків) і не дає бути собою.. Звідки й ноги ростуть у перфекціонізму – як непростий спосіб бути кращим.

Найкращий мотиватор – це підтримуюча поведінка дорослого: “Я радію тому, що в мене донька гарно вміє прибирати кімнату”, “Я ціную, що ти мені допомагаєш”, “Мені приємно, коли я бачу твою кімнату прибраною, і мені хочеться бути з тобою тут”.. “Я пишаюсь, як ти зробила своє домашнє завдання”. Спочатку підтримуюча поведінка, а потім коригуюча – “Мені приємно бачити твої іграшки прибраними”, “Мені неприємно бачити твоє волосся незачесаним”.


Також цікаво дізнатись: