Меню Закрити

Категорія: Аптека щастя Сторінка 1 з 2

“Вареники – Божі хваленики: всі хвалять, та не всі варять”

Вперше в житті великий, ніжний як пух, і смачний як легендарна амброзія, вареник «на пару» я спробувала на весіллі у дитинстві, коли мала років 6. (Бо в моїй неполтавській родині на Полтавщині їх ніхто не готував…) Соковиті і невагомі, начинені солодким сиром, великі і з відбитками-мікроклітинками, щедро политі вершковим маслом та приправлені сметаною, вони були такими смачними, що можна було збожеволіти від насолоди.

Читати далі

Полуничний сніданок

Одна з найприємніших буденних речей – прокидатися на світанку. Коли спить місто, сплять всі мешканці квартири, коли прохолода заходить у вікна, а сонце лоскоче ще в ліжку та переконує, що день буде вдалим. В цей момент хочеться на повітря. Походити босоніж по росяній свіжій з ночі траві, відчути землю, зануритись в оберемок садових гвоздик на клумбі і просто з дерева з’їсти черешню – теж холодну, з крапельками води від ранкового поливу саду…

Читати далі

Тосканська Пінолата

Не знаю, як ви, а я під настрій просто обожнюю смачне художнє чтиво. Читана-перечитана, покреслена і майже вивчена напам’ять, коло ліжка постійно лежить книга «Під сонцем Тоскани» Пітера Мейєса. Не буду переказувати сюжет, лиш скажу, що історія про те, як родина залишає місто, кар’єру, купує закинутий будинок в італійській сільській глибинці і починає працювати. А разом з цим – і врешті жити на повні груди.

Читати далі

Пісне бананове печиво

За вікном вже така весна-весна!.. Хочеться взути вишукані теракотові туфлі, легкий плащик, віддати волосся на поталу вітру, а обличчя – ластовинню, днями сидіти на лавці у парку, спостерігати за білкою і перехожими, хочеться цікавої книжки і романтичної пригоди.

Читати далі

Горіховий пиріг

Це один з «зимових» пирогів, які такими роблять кориця та перемелені горіхи. Вважайте, що це такий останній зимовий акорд. Бо ж, чуєте, весна вже на порозі. А тоді, як відомо, буде не до пирогів. Тому… не зволікайте!

Отже.

Читати далі

Лікувальний гарбузовий пиріг

Зима – це пора свят, застуди, гарбузів і пирогів. Таких простих, дещо грубих, без прикрас і кремів, майже хлібів, поживних і смачних. Вони можуть залишатися свіжими кілька днів і від цього стають ще смачнішими, бо щодня розкривається новий відтінок смаку того чи іншого складника.

Читати далі

Пампухи до Різдва і не тільки

Про них не треба багато розповідати, бо завдяки галицьким маркетологам та, інколи трохи агресивній туристичній індустрії, пампухи знає вся Україна – від Ужгорода до Донецька та Харкова. А хто не знає, той щороку на Різдво може взяти участь у Святі пампуха, яке й цього року вируватиме на площі Ринок у місті Лева.

Читати далі

Пиріг з мріями

Надзвичайно важко жити без мрій. Тоді життя втрачає сенс. Мрії – це здорові аналоги планів. Але планувати в нас не прийнято, бо кажуть «не плануй дураче, Бог переіначить». А от мріяти заборонити не може ніхто. Мрії у всіх свої. Об’єднує сьогодні всіх в Україні мрія про мир. Це глобально. А ще ж в кожного є мінімрійки.

Читати далі

Торф’яний пиріг або Естонський сирник

Мабуть немає в Україні людини, яка б не любила цей вид випічки. Львівський сирник чи чизкейк у варіаціях є в меню практично кожної кав’ярні. І в кожної господині свій рецепт (тільки Дарія Цвег з десять подає) – як у варениковій історії. Тому пропоную вам інший сирник, особливий. І не лише своєю назвою (бо естонці, звідки він родом, кажуть на нього “Тurbakook” – «торф’яний пиріг»), а й смаком. Це сирний пиріг на шоколадній пісочній основі, покритий зверху шоколадним штрейзелем (крихтою).

Цей пиріг – надзвичайний. По-перше, час приготування становить близько 1 години 20 хв. По-друге, це та категорія випічки, яку намішав, виклав – і в духовку. Не треба робити двадцять начинок, щось змішувати чи перешаровувати, а в результаті виходить розкішний пиріг, подача якого пом’якшує най прискіпливіших критиків. Основа і штрейзель виходять доволі пісочними, міцними, а сирна начинка (яка готується значно швидше, ніж на класичний «львівський сирник») – в міру солодка, ніжна і шовковиста.

Отже, тримайте:

Читати далі

Вареники (не)звичайні

Частина моєї рідні пам’ятає мене, 4-річну, по одному випадку, який і досі згадує. Вони приїхали в гості і на обід чи вечерю жінки робили вареники. Я не пригадую, які то були вареники, але знаю, що на фінішній прямій отримала доручення – кликати чоловіків до столу. Ті якраз сиділи на вулиці, говорили. Ну і уявіть собі: відчиняються двері, я стаю на поріг, руки ставлю в боки, відкриваю рота і кажу: «Люди добрі, ой як смачно пахне! Заходьте до хати вареники їсти!».

Проста селянська їжа, у ХХІ столітті вона стала делікатесом. Вірніше, таким її зробили ми самі, бо лінуємося готувати, вживаємо швидкі і прості речі, наявність великої кількості бістро, їдалень та фаст-фудів не спонукають їсти вдома, від чого зникає комунікація в родині, псуються стосунки, бо часто кожен її член живе своїм життям. А вареники взагалі стали делікатесом…

Читати далі

© 2017 Лелеченя.Info. Усі права захищені. Використання матеріалів порталу лише за умови посилання на «Лелеченя.Info».